Публикации‎ > ‎publ_news‎ > ‎

Обов’язкове страхування цивільної відповідальності автовласників в Україні та Росії. Міфи та реальність (Журнал “Страхова Справа”, 2004г.)

Отправлено 5 окт. 2009 г., 2:48 пользователем Igor Lubashenko   [ обновлено 22 янв. 2010 г., 1:54 ]

Міфи.
Міф 1: Тарифи занижені, рівень збитковості по ним може сягати 100%.
Міф 2: Статистики не існує, тому розмір тарифів обговорювати лише через декілька років.
Міф 3: Страхові компанії мають надприбутки з цього виду страхування.
Міф 4: З вводом цього виду страхування автовласники стали захищені.
Реальність.
З вводом в Росії обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (далі ОСЦВ) знов стало модним обговорювати цей вид страхування. Користуючись нагодою висловлю власне бачення. Обмежений обсяг статті спричинив дещо категоричне подання думок та відсутність фраз „Звісно, це відноситься не до всіх”.
Причини вводу ОСЦВ.
Нема нічого дивного в тому, що в Україні та в Росії з’явилось ОСЦВ, поширене в Європі в вигляді „Зеленої картки”. Дещо відрізняються мотиви – якщо в Україні ОСЦВ вводилось для можливості вступу в систему „Зелена картка” для продажу власних полісів, то в Росії - як масовий вид страхування в обов’язковій формі.
Стан страхових ринків при здійсненні ОСЦВ.
Головною рисою наших ринків є використання „схемного страхування” для зменшення бази оподаткування страхувальників (зарплатні схеми), оплати медичних послуг (монополіси) та обов’язкового страхування з низьким рівнем виплат. Це зумовило значний відрив страховиків від суті страхування - професійного керування ризиками страхувальників. Рентабельність страхового бізнесу, якість менеджменту, страхова наука, підготовка кадрів прийняли гіпертрофовані форми. Сьогодні найбільш престижна страхова спеціальність – бухгалтер, в ВУЗ-ах на спеціальності «Страхування» готують фінансистів, на спеціальності «комп’ютерні технології в страхуванні» вивчають бухгалтерські програми. В страховій літературі абсолютно не відображена робота відділів врегулювання та асистуючих компаній. Спеціальність андерайтера, фахівця з врегулювання, методолога, не кажучи вже про агента, не тільки не цікавить студентів, але й не користується повагою в суспільстві. Це призводить до громіздкості, витратності, існування специфічних пріоритетів в менеджменті страхових компаній, невміння керувати ризиками фізичних осіб та небажання працювати з ними. Діяльність більшості страхових компаній полягає в обслуговуванні одного або декількох корпоративних клієнтів. Страхові компанії, які вважаються найбільш професійними, часто відмовляють в страхуванні по добровільним видам фізичним особам. З боку населення зберігається недовіра до страхування.
Державні структури як учасники страхового ринку.
В ситуації, що склалася, страхові компанії вже не можуть існувати за рахунок реального страхування, їм потрібна постійна „підпитка”. Держава всіляко підтримує таку ситуацію, що створює додаткові труднощі для розвитку реального страхування. Страхувальник, який має бути ключовою фігурою страхового ринку, переміщений на останнє місце. Взаємодія з державою в вигляді отримання ліцензій, дозволів, складання звітності (яка, до речі, незважаючи на складність та змінність, не відображає реальний стан страхового ринку, наприклад, місткість ринку) не тільки відволікають значну частину ресурсів страхової компанії, а і ставлять цю роботу на перше місце. Не випадково, що основною вимогою для страхової комп’ютерної програми висувається не керування ризиками та обслуговування клієнтів, а „звітність для Мінфіну”. „Правила гри” на страховому ринку постійно змінюються, заважають роботі на перспективу. Їх розробка рідко має на меті стабільність, простоту та ефективність (Принципи IAIS). При впровадженні цивілізованих відносин в суспільстві з використанням страхування однією з значних перешкод є те, що на сьогодні державні чиновники так виконують свої прямі обов’язки, що населення та організації всіляко намагаються мінімізувати будь-яку взаємодію з ними. Страхування відповідальності не користується попитом й через те, що з в суспільстві недостатньо захищається приватна власність. Автовласників не дуже лякає власна цивільна відповідальність за майно та здоров’я третіх осіб.
Введення ОСЦВ.
Введення ОСЦВ необхідно розглядати в контексті цих умов. При зменшенні кількості обов’язкових видів страхування, обмеження „зарплатних схем”, обмеження щодо перестрахування у нерезидентів повинна з’являтись альтернатива. Обов’язкові надходження по ОСЦВ в такій ситуації в більшій мірі використовуються для „підтримання на плаву”, ніж для страхових виплат. В цих умовах існування реального масового страхування фізичних осіб з європейським рівнем збитковості та нормальним сервісом є вельми проблематичним. До великої собівартості послуг додаються великі комісійні агентам, сплата членських внесків, лобіювання даного виду страхування, реклама. Особливість даної ситуації в тому, що збитковість даного виду вкрай низька, а надприбутків страхові компанії все одно не мають. А для страхових компаній, що мають невеликі обсяги продаж даний вид буде приносити збитки при будь-яких тарифах. Про рівень сервісу для страхувальників, процедуру збору довідок від державних органів та спілкування з страховими компаніями, не орієнтованими на роботу з клієнтами, при обговоренні ОСЦВ згадують рідко.
Складові ОСЦВ та їх національні особливості.
Ефективний механізм здійснення та контролю ОСЦВ.
Україна: нормативна база є, контролю нема. Контроль не вдалося ввести відразу, і тепер, здається, всі знайшли в існуючій ситуації власне місце і кардинально ніхто нічого змінювати не бажає. Росія: нормативна база та контроль є. Великою перевагою є те, що відразу були реалізовані всі складові щодо нормативно-правової бази та контролю. Страхові компанії не тільки ефективно пролобіювали закон, але й заручились підтримкою Президента Росії.
Відповідність тарифу страховому ризику.
Україна – збитковість ОСЦВ по рокам: 8% (1-й рік), 12%(2-й рік), 25%(8-й рік), 27%(9-й рік). Росія - збитковість ОСЦВ за 6 місяців склала менше 5% (слід зазначити, що розрахунок збитковості на такому періоді не дає остаточного результату). При цьому багато страховиків називають тарифи низькими, а сам вид страхування збитковим. Той факт, що таким видом страхування по суті можуть ефективно займатись лише великі компанії з великою клієнтською базою, а кількість членів МТСБУ та РСА перевищує сотню говорить сам за себе. Тарифи приймаються не на підставі розрахунків. В Росії базова ставка була просто збільшена в 3 рази, тепер загальну вартість страховки пропонують зменшити на 30%-50%. Як розраховувались тарифи в Україні можна здогадатись, просто подивившись на них. На найпоширеніший тип А2 дешевше купити три 4-х місячні поліси або чотири 3-х місячні поліси ніж один поліс на 12 місяців(!).
Необхідний ефективний та простий механізм отримання відшкодування в повному обсязі.
Незважаючи на вказану в Правилах дорожнього руху України та Росії можливість залишити місце ДТП при згоді учасників, на практиці вона використовується рідко. Це спричиняє затори, в т.ч. при незначних аваріях. Ускладненість процедури отримання відшкодування призводить до того, що навіть при збитку $200 -$300 автовласники часто розраховуються на місті. І головне. За обговоренням деталей часто втрачається суть. Суть полягає в тому, що ОСЦВ з страховою сумою в кілька тисяч доларів не виконує свою основну функцію – не захищає автовласника від великих та катастрофічних збитків. Україна: тариф $18, страхова сума по майну – $4 700, по життю та здоров’ю - $1 600. Росія: тариф $66, страхова сума по майну – $5 300, по життю та здоров’ю - $8 000.
Закінчення на оптимістичній ноті.
Ефективність ОСЦВ залежить від багатьох складових. Маю надію, що держава буде стимулювати розвиток реального страхування, страхові компанії навчаться працювати на рівні 80%-90% збитковості та заробляти на реальному страхуванні. І тільки тоді весь механізм ОСЦВ буде містить всі необхідні компоненти та працювати ефективно, процес отримання відшкодування буде простим, а страхова сума буде необмежена. В останній час намітився стійкий рух в цьому напрямку всіх учасників страхового ринку. Наша компанія вносить посильний вклад в таку роботу шляхом розробки та впровадження інформаційної системи реального страхування InsCom (в Росії система впроваджується під назвою InsCom).
 
Ігор Любашенко
"Українські страхові інформаційні системи"
Директор
uiis@uiis.kiev.ua
www.ins.com.ua
Comments