СК "Славія"

Post date: Nov 16, 2017 7:24:17 AM

Валерій Дісанович Петущак

Генеральний директор Віце-президент СК "Славія".

Кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Інституту кібернетики ім. Глушкова

Чи хотіли б Ви опинитися на березі океану і милуватися його красою кілька місяців? Бажаєте, але не можете залишити справи? Втратите прибуток, вчасно не виплатите черговий кредит?

Валерій Петущак мав змогу милуватися океаном місяцями – у 1994 році він вирушив удвох із дружиною на невеликій яхті до кругосвітньої подорожі, яка тривала 4 роки. Віддати швартові було нелегко – за кормою залишався пост директора СК "Славія", яка на той час міцно стояла на ногах, маючи в активі солідний пакет акцій банку “Вiдродження”, членство у раді цього банку. Повернувшись, він виявив, що немає "Славії", ні банку, ні акцій. Було над чим замислитись, треба було знову шукати місце в житті. Але та чудова подорож, яка залишилася за кормою славної яхти "Лелітка", звичайно ж, цього коштувала.

Він засумував. Засумував через те, що це була, напевно, остання така чудова подорож.

Ідея страхування

Це була ще не кругосвітка. У 1991р. Друзі яхтсмени запропонували Валерієві вийти в океан на дніпропетровській яхті "Дніпро". До Владивостока п'ятитонну яхту перевезли літаком "Руслан". Яхта перетнула Тихий океан і віддала якір у Новій Зеландії. Проживши там пів року, Валерій Петущак зміг ознайомитись з колосальною роллю світової фінансової системи та страхового бізнесу у ній. Він був вражений стилем роботи страхових компаній у Новій Зеландії: у його знайомих на пляжі вкрали машину з документами та з грошима, вони зателефонували до страхової компанії, де була застрахована машина, і там відповіли: «Ідіть у такий готель, ми перерахуємо оплату за готель та за харчування. Завтра ми приженемо машину, на якій ви зможете повернутися додому та користуватися нею, поки ми або не знайдемо вашу машину, або не дамо нову».

Повернувся з подорожі вже іншою людиною. Та й країна була іншою – військовий комунізм змінився НЕПом, розрухою, кризою. В академічному інституті, в якому він працював, серйозних наукових тем уже не було... А друзі з команди "Дніпра" залишилися в Австралії на ПМЖ разом із яхтою.

Валерій Петущак засумував. Він закохався в океан, у далекі країни, мріяв знову побувати там. Тоді він поклявся, що омине навколо світу на власній яхті під українським жовто-блакитним прапором.

Створення СК "Славія"

Через тиждень після цього зателефонував із Саратова Євген Моторний, з яким у радянські часи працювали за спец. тематики. Запропонував займатися страховим бізнесом. Він майже рік працював у СК "АСКО" у Саратові. Структура та організація СК "АСКО" йому не подобалася, і він вирішив створити страхову корпорацію, єдину на дві країни, з головним офісом у Києві. Генеральним директором та Віце-президентом буде Валерій Петущак, а Президентом – Євген Моторний. Євген Моторний вигадав назву "Славія", а дружина Валерія Петущака Наталія Македон вигадала логотип у вигляді мамонта, т.к. мисливці на мамонтів, що оселилися на території України в доісторичні часи, на її переконання були родоначальниками індоєвропейської раси, індоєвропейської культури та цивілізації.

Статутний фонд становив 2 млн. рублів, у тому числі відразу було внесено 600 тис. рублів. Засновниками були шість фізичних осіб, зокрема Євген Моторний, Валерій Петущак, Костянтин Шелехов. Так як гроші вносив тільки Євген Моторний, то і контрольний пакет, природно був у нього.

Валерій Петущак одразу попередив акціонерів: "Я працюю два роки, і йду у кругосвітку".

Компанію зареєстрували як перше у м. Києві товариство з обмеженою відповідальністю. Допомагав у реєстрації компанії Іван Салій, на той час голова подільської районної адміністрації Києва. Компанія розташувалася на Подолі на вул. Ігорівській.

СК "Славія" на страховому ринку

Спочатку займалися автострахуванням, але давалася взнаки відсутність клієнтської бази. Зрештою, звернулися до страхування кредитів. Почали працювати з банками "Вiродження", "Авалем", "Укрсоцбанком" та іншими банками. У той час банки видавали практично незабезпечені кредити, і страхування фінансових ризиків було дуже актуальною необхідністю. СК "Славія" активно співпрацювала і з банками та з позичальниками, сприяла поверненню кредитів. Страхових випадків тоді було не так багато. СК "Славія" отримала репутацію компанії, яка надійно виплачує відшкодування. Це була важлива позиція її президента Євгена Моторного.

Банк "Україна" зацікавився компанією та надіслав ревізорів для визначення можливості співпраці. Вся фінансова документація СК "Славія" була представлена ​​ревізорам, і незабаром було ухвалено позитивне рішення. Більше року страхували кредити банку "Україна" (керував банком тоді Віктор Ющенко), і за весь час не було жодного страхового випадку, неповерненню кредитів вдавалося запобігти.

Якось у компанію із пропозицією про співпрацю прийшов Юрій Лахно (Президент СК "Гарант-авто"). Валерій Петущак сказав йому, що СК "Славія" самодостатня компанія навіть ризики не перестраховує. Ідучи, Юрій Лахно сказав: “Ось у Вас на емблемі мамонт зображений. Але ж мамонти вимерли!”.

Справи йшли дуже добре, й у 1992-1993р.р. СК "Славія" викупила 25% акцій банку "Відродження". За два роки роботи було створено 105 філій "Славії" – дочірніх фірм в Україні та Росії. Навіть у Москві було 4 філії "Славії". Широко використовували всі види реклами, зовнішня реклама була у багатьох містах. СК "Славія-Донбас" успішно конкурувала з донецькою СК "АСКА".

І водночас робота з фінансовими ризиками ставала дедалі небезпечнішою, фінансовий ринок дедалі більше криміналізувався. "Славії" довелося пережити та пограбування. Проводячи працювати, дружина запитувала: “Зброю взяв?”. Замість відповіді Валерій Петущак лише плескав себе по кишені.

Восени 1993р. в Україні розпочали боротьбу з інфляцією. Великі проблеми виникли і в банків, і в позичальників - почалися неповернення кредитів. СК "Славія" роздала усі резерви. Але заслужена репутація врятувала і цього разу - 1994р. удалося продовжити нормальну роботу.

Яхта "Лелiтка"

Восени 1993р. київський яхтсмен Микола Кузьменко запропонував Валерію Петущаку помінятись яхтами (з доплатою). Валерій Петущак тоді готувався до подорожі на своїй 7,5 метровій яхті, яка була явно замала для цієї мети. Доплативши невелику суму, він став володарем надійної, випробуваної 9-метрової яхти, 12 років тому побудованої у Києві Миколою Кузьменком. Яхту назвали "Лелітка", і взимку 1993р. почали готувати до подорожі

Восени 1994 р., пропрацювавши в СК "Славія" замість запланованих 2-х років 3 роки, вирушив у подорож. Керівництво СК "Славія" передав своєму 30-річному синові, а керівництву банку "Відродження", де Валерій Петущак був членом ради, пообіцяв повернутися через рік. У подорож готувався йти один, але зненацька погодилася йти на яхті дружина. Їй уже довелося пережити довгу розлуку під час першої подорожі чоловіка і не хотілося повторення.

Навколосвітня подорож

Восени 1994р. Валерій Петущак зі своєю дружиною Наталією Македон на яхті "Лелiтка" з київського крейсерського яхт-клубу вирушив у кругосвітнє плавання. За півгодини після відплиття "Лелетки" до яхт-клубу на машинах приїхали бандити. Ризикали по клубу, питали: “Де Дісанович?”. На щастя, вони трохи запізнилися. "Лелiтка" була дуже близька до долі карети Попелюшки, яка опівночі перетворюється на гарбуз. А що було б із капітаном краще не думати.

Навесні 1995р. яхта стояла на Канарах. Прилетіли сини, переконатися, чи ще живі батьки. У гості проїжджав Анатолій Скопенко (засновник та керівник банку "Вiродження"). Приїжджали й інші гості із Києва.

Вже на протилежному боці Атлантики прийшла звістка про арешт та взяття під варту Анатолія Скопенка. Поки Анатолій Скопенко спілкувався з прокуратурою, призначили нового голову правління – Юрія Духоту (наприкінці 1999 року Юрія Духоту було вбито кілером). Через три місяці, вибачившись, Анатолія Скопенка відпустили через недоведеність складу злочину. Повернувшись до банку, він виявив, що сума балансу скоротилася з 31 до 12 трлн. карбованців, врятувати банк було вже неможливо. Податкова адміністрація подала до суду позов про визнання банку банкрутом. Зникли практично всі гроші СК "Славія" та частина у статутному фонді банку, що належить СК "Славія".

То був удар.

Продовження подорожі

З Канар вирушили через океан до Панами. Дорогою їли каші (просто заливаючи окропом, щоб не витрачати газ) та супи (без спецій та картоплі).

Наталію Македон при кожному виході в море добу мучила морська хвороба, вона лежала на спині і нічого не їла. Якось дружина сказала, що краще б замість неї вирушив син, але Валерій Петущак відповів: Ти що! Адже яхта може потонути”. Після цього дружина заспокоїлася.

Вночі Валерій Петущак одягав дві сорочки, два светри, дві пари штанів, куртку, вовняну шапку та зверху костюм-непромоканець. Вдень одяг був не потрібний.

Алкоголь допомагав та фарбував подорож. Середня норма у звичайні дні – 30г. віскі чи горілки. Щоб розслабитися і заснути після кількох нічних безсонних вахт як "снодійний" - 2-3 чарки по 50г. Лікувався Валерій Петущак голодом, вживаючи лише кип'ячену воду. Дружина використовувала традиційні методи лікування і одного разу, начитавшись подарованого медичного довідника, зробила висновок про свою швидку смерть. Довго обговорювала із чоловіком, що робити з її тілом. Запропонувала завернути в спальник і, прив'язавши якір кинути у воду. Але Валерій Петущак пошкодував якір, і питання лишилося відкритим.

Через пошкодження яхти 9 місяців прожили серед аборигенів у Новій Зеландії.

Дорогою до Австралії в 12-й бальний шторм відірвало кермо. Яхта виявилася некерованою, і дружина вимагає включити передавач сигналу SOS. Валерій Петущак переконав її не робити цього. рятують лише людей, а він не залишить яхту та не відмовиться від продовження подорожі.

Інша поломка затримала яхту на рік у Австралії. Не маючи коштів ні на існування, ні на ремонт яхти, Валерій Петущак влаштувався на роботу до майстерні випадкового знайомого-зварювальника. За кілька місяців справа пішла, заробітки збільшилися, і Валерій Петущак запропонував дружині залишитися в Австралії на 3 роки. Пропозиція була відхилена.

На зворотному шляху в Індійському океані Валерій Петущак зробив відкриття щодо неправильного трактування формули Ейнштейна E=mc2. Після цього було ще кілька планетарних відкриттів, що було предметом серйозних дебатів з дружиною. Пізніше, ця ділянка подорожі згадувалася як найважча.

Завершення кругосвітки

Влітку 1998р. мандрівників зустрічали у Києві.

Валерій Петущак та Наталія Македон – перші українці, які здійснили кругосвітню подорож на яхті, їхні імена будуть вписані в історію незалежної України.

За кормою залишилося 12 морів, 3 океани (Північний льодовитий залишили криголам), 30 000 миль, 18 країн. Подорож тривала 1399 днів.

Валерій Петущак побачив, що немає вже ні "Славії", ні банку "Відродження", ні бандитів.

Після краху банку "Вiродження" та зупинки інфляції у 1995р. СК "Славія" почала потихеньку "сідати". У 1997р. почали закриватися " Славії " і до 1998р. їх не залишилося жодної. Все минуло тихо, без гучних процесів.

Повернення до страхування

А 1999 року Валерія запросили очолити СК "Рокада". Дуже змінилася Україна за роки відсутності. Неймовірно важко було починати все спочатку. Але принципи, перевірені у роки роботи у "Славії", допомогли. СК "Рокада" поступово набувала довіри та ринку клієнтів. На дозвіллі Валерій Петущак писав книгу про свою подорож, яку назвав "Солоній гопак". Книга вийшла у 2005р. Не забутими залишилися і фізичні ідеї, які спали на думку і були продумані ще в океанах. У 2008-2009р.р. були написані та опубліковані дві наукові роботи: "Релятивістська динаміка та фізика Ньютона. Ефір та класична електродинаміка" та "Ньютонова та галілеєва електродинаміка".

2009 рік. Валерій вирішив поступово розлучатися зі страхуванням – дуже тягнуло знову в океан. Але криза внесла серйозні корективи, над "Рокадою" нависли проблеми. Щоб не підвести раніше застрахованих клієнтів, довелося створити нову компанію, перевести туди ризики і продовжити роботу в страхуванні. Знову Валерій Петущак – керівник страхової компанії, тепер уже "Рідна". А океан? Дуже хочеться в океан. Чи залишиться ще час на океан?

"Білі вітрила. Краплі океанських бризок на щоці. У кожного своє образне відчуття щастя. У мене – саме таке. Мене приваблює не так попадання в кінцевий пункт переходу, як сам процес подорожі: дивитися на океан, милуватися зоряним небом".

Ігор Любашенко:

Проект InsCom: Історія страхування