МТСБУ та українське ОСАЦВ

Post date: Nov 16, 2017 7:19:16 AM

Ігор Леонідович Любашенко

Директор InsCom (UIIS LLC)

Історія МТСБУ та ОСАЦВ в Україні 1994 – 2012 р.р.

Для взаємного визнання полісів страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у Європі 1949 року запроваджено систему міжнародного страхування "Зелена карта". Українські страхові компанії продавали поліси "Зеленої картки" на умовах агентів, оскільки Україна не була членом "Зеленої Карти" та не могла використати власні поліси.

ОСАЦВ (неофіційне скорочення) – обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ідея вступу до системи "Зелена Карта"

1993 року Президент СК "Галінстрах" Володимир Романишин виступив з ініціативою вступу до системи "Зелена Карта". Для цього необхідно виконати три умови:

Наявність країни цього виду страхування обов'язкової формі.

Наявність єдиної гарантійної організації – бюро, яка випускає поліси та забезпечує механізм урегулювання збитків.

Гарантії уряду, що не існуватиме перешкод для взаєморозрахунків у валюті із закордонними партнерами.

У травні 1993 року реєстровано Моторне бюро, засновниками якого були СК "Україна", СП "Галінстрах", АСТ "Терен", СК "Аскоранк" та ТОВ "ВМ". Реєстрацією моторного бюро як юридичної особи зайнявся єдиний киянин – Голова правління СК "Україна" Валерій Камшиков, обравши найпростіший варіант для юридичної адреси – свою квартиру на вул. Рейтарський. Він став першим керівником бюро. Дізнавшись про те, що створюється моторне бюро, страхові компанії (зокрема, СК "Гарант-АВТО" та СК "Оранта") теж захотіли бути серед засновників, але їм відмовили. Тоді ці компанії вирішили створювати своє моторне бюро. В результаті в кабінеті Голови правління СК "Оранта" Степана Груші зібралася ініціативна група у складі: Степан Груша (СК "Оранта") Ігор Гордієнко (СК "Остра-Київ"), Володимир Шевченко (СК "Скайд"), Юрій Лахно (СК "Гарант-авто"). Після цього в "Скайді" на Софіївській, 9 зібрали установчі збори з нового моторного бюро. Брало участь 17 страхових компаній, серед яких "АСКА", "Омета-інстер", "Оранта", "Остра-Київ", "Саламандра", "Скайд", "Галінстрах". Дрібні компанії відсіяли обов'язковими вимогами до учасників. Володимира Романишина переконали, що новий формат моторного бюро кращий, і Галінстрах теж став засновником моторного бюро вже в новому форматі.

На посаду президента було дві кандидатури: Володимир Романишин та Ігор Гавриленко, якого запропонував Юрій Лахно. Виникла дилема: Володимир Романишин добре розуміється на даному виді страхування, є його ідеологом, має зв'язки у закордонних моторних бюро. Ігор Гавриленко входить до державних структур, зможе "проштовхнути" необхідні законодавчі акти для виконання вимог, що висуваються до членів системи "Зелена карта", зокрема про свободу переміщення грошей через кордон для здійснення страхових виплат.

Хоча Володимир Романишин заявляв, що він теж має добрі зв'язки, Президентом моторного бюро все ж таки обрали Ігоря Гавриленка. Після обрання результат був вражаючим – Ігор Гавриленко зайшов до кабінету тодішнього Віце-прем'єр-міністра Валентина Ландика та вийшов із підписаним листом про свободу переміщення грошей через кордон. Так само просто у 1996р. було підписано історичну постанову №1175, яка визначає порядок проведення цього виду страхування. Генеральним директором моторного бюро обрали Івана Гумінського, який мав досвід роботи з ДАІ, ЦК, Кабміном та Мінтрансом.

Моторне (транспортне) страхове бюро України

У березні 1994 року ухвалою Кабміну було створено "Моторне (транспортне) страхове бюро України" (МТСБУ). "Галінстрах" постійно допомагав МТСБУ, у тому числі у вигляді технічного забезпечення. Володимир Ромашишин, маючи добрі зв'язки за кордоном (зокрема, з Барбарою Юст, польське моторне бюро), забезпечував інформаційне наповнення цієї роботи. Згодом, напрацювавши добрі зв'язки в Раді Бюро Зеленої Карти, провів роботу щодо вступу України до системи Зелена Карта. Постійні зусилля Володимира Романишина щодо згуртування страхових компаній, роз'яснення необхідності бути єдиним цілим забезпечили консолідацію та плідну спільну роботу на багато років.

Склад МТСБУ у 1994 році: Ігор Гавриленко (Президент МТСБУ), Іван Гумінський (Генеральний Директор МТСБУ), Олексій Нечас (Головний бухгалтер МТСБУ), Тетяна Ушневич, Тетяна Матковська, Юрій Адамчук. Тільки Тетяна Матковська досить швидко звільнилася з МТСБУ – наприкінці 1996 року, решта учасників першого складу продовжувала далі працювати в МТСБУ.

Перший офіс МТСБУ був настільки непрезентабельним, що зустрічі проводились у ресторані, а службовий "УАЗ" більшу частину часу перебував у ремонті.

Введення обов'язкового страхування у 1995 році

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами (далі – ОСАЦВ) запроваджувалося з 1 січня 1995 року Указом Президента України, а механізм його проведення – постановою Кабміну. Страхові компанії відкривали під цей вид нові філії, завозили коробки з полісами, яких було замовлено та роздано 10 млн. штук. Ліцензію на ввезення полісів з-за кордону, де вони були виготовлені, отримували терміново. Поліси на склади СК "Оранта" розвантажували з вантажівки співробітники МТСБУ та "Оранти". Вже у листопаді-грудні 1994 року щодня продавалася велика кількість полісів.

У разі інфляції запровадження такого виду страхування сприйняли депутатами (які не розібралися у суті цього виду) не як соціальний захист, бо як додатковий податку власників транспортних засобів. Тому через тринадцять днів ухвалою Кабміну ОСАЦВ призупинили заднім числом. Постанова датується 28 грудня 1994 року, але виконання бюрократичних вимог зайняло два тижні, і вийшло воно лише 13 січня 1995 року. Постанова зобов'язала страхові компанії у місячний термін повернути платежі. Страхувальники ринули у страхові компанії повертати поліси. Страхові компанії втрачали на кожному поверненому полісі ще й 10% комісійних, сплачених агентам. Багато страхувальників вимагали компенсацію за використання грошей, більшу частину яких знецінила інфляція. У МТСБУ із 48 страхових компаній залишилося лише 18.

З цього моменту Іван Гумінський та Тетяна Ушневич розробляють та просувають відповідний закон. Восени 1995 року, коли було вже 28 редакцій цього закону, стало зрозуміло, що закон прийнятий не буде. Приблизно в цей же час в Укрстрахнагляді Микола Лутак та Ігор Сахар розпочали розробку відповідної Постанови, яка у вересні 1996 року вийшла за №1175. Воно набирало чинності з 1 січня 1997 року, у ньому були сформульовані умови та порядок проведення ОСАЦВ. У прийнятому в 1996 році Законі "Про страхування" цей вид був позначений як обов'язковий, що також послужило поштовхом для його повторного введення.

Повторне введення ОСАЦВ в 1997 році

З 1 січня 1997 року ОСАЦВ було відновлено. Вартість полісу на рік для автомобіля із двигуном 1200-1800 куб. см у 1995 році становила 3 ​​долари, у 1997р. - Вже 5,7 долара. Страхова сума зі шкоди життю та здоров'ю збільшилася з 570 до 1058 доларів. Маючи сумний досвід 1995 року, одразу запровадили пільги для водіїв-інвалідів. Недостатність правових норм щодо взаємин МТСБУ компенсувалося договором про співпрацю. З цього часу зусилля страховиків були перенаправлені на первісне завдання – введення "Зеленої Карти", ОСАЦВ залишалося "в загоні".

Неоціненну підтримку надавала газета Україна-BUSINESS (головний редактор Юрій Васильчук, заступник головного редактора Наталія Захаревич), публікуючи в кожному номері рубрику МТСБУ повідомляє. Вперше централізовану базу даних МТСБУ стало створювати ще 1997 року. Програмне забезпечення розробив начальник ІТ-відділу МТСБУ Ігор Любашенко. Централізована база даних МТСБУ успішно працювала до 2000 року.

Талант спілкування та гарні зв'язки Івана Гумінського забезпечили інформаційну взаємодію із ДАІ. Значення отримання статистики про ДТП на території України для здійснення цього виду важко переоцінити.

Перевибори Президента МТСБУ

Восени 1998 року замість Ігоря Гавриленка Президентом МТСБУ обирають Івана Гумінського. Тут же виходять дві ухвали Кабміну, згідно з якими Ігор Гаврилекно стає Головою Наглядової ради.

Іван Гумінський проводив роботу щодо підвищення ефективності цього виду страхування, використовувалася централізована база даних, видавалися статистичні бюлетені, автоматизувалися облікові завдання у моторному бюро. Усунення Ігоря Гавриленка не сподобалося низці страховиків, зокрема Юрію Лахну (який свого часу запропонував Ігоря Гавриленка на цю посаду). Заручившись підтримкою Голови Укрстрахнагляду Ігоря Яковенка, за півроку провели нові вибори. Навесні 1999 року на загальних зборах МТСБУ Ігор Яковенко на пост Президента МТСБУ запропонував кандидатуру свого заступника – Миколи Лутака. Голосування було відкритим, і Миколу Лутака обрано Президентом МТСБУ.

Професіоналізм Миколи Лутака суттєво підняв рейтинг України у Раді Бюро "Зеленої Карти". З його приходом почалася бюрократизація цього виду страхування, припинено розвиток облікових програм, використання баз даних, у тому числі бази даних про продані поліси. Перевага надавалася "ручному управлінню". Далеко не всі дії були ефективними, зате страховики завжди були впевнені в їхній абсолютній законності.

Розвиток ОСАЦВ

1998 року під страховий захист потрапили і пасажири. Фонд захисту потерпілих, який формувався за рахунок відрахувань страховиків від страхових премій, тепер використовується для виплат за страховими випадками з невстановленим транспортом у разі неплатоспроможності страховика на відшкодування від ДТП з вини інвалідів, а також водіїв, які при скоєнні ДТП загинули, але не були застраховані. Договір про співпрацю зі страховими компаніями мав ноу-хау – з нагоди з невстановленим транспортом МТСБУ дає доручення страховим компаніям урегулювати ці справи у регіонах.

У травні 2000 року додано страхування майна третіх осіб. Страхова премія для згаданих автомобілів становить уже 18 доларів, а страхова сума досягла 6,4 тисяч доларів, або 34 тисяч гривень (при цьому на відповідальність за шкоду майну припадає 25,5 тисяч гривень, а за шкоду життю та здоров'ю – 8,5 тисяч). гривень). Запроваджено додаткові знижки та пільги для деяких категорій страхувальників – знижки для великих підприємств та пільговий тариф для пенсіонерів.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" 2001 року підтвердив обов'язковість цього виду страхування. Визначення порядку та умов його проведення, як і раніше, знову віднесено до компетенції Кабміну. ​​Різні вектори інтересів, у т.ч. у керівництві МТСБУ, як і раніше, не дозволяли ефективно приймати необхідні рішення.

У Законі не запроваджено принцип "одного полісу" для ОСАЦВ та "Зеленої карти", фігурують два окремі види. Під час перетину кордону автовласнику потрібно купувати ще один поліс.

Системні проблеми ОСАЦВ

Протягом усього періоду дії ОСАЦВ страховики вимагали запровадження контролю наявності полісів у автовласників. Однією з причин, що гальмують прийняття необхідного законодавства, була вкрай низька за європейськими мірками збитковість – 8-12%. На прохання запровадити контроль депутати завжди ставили одне питання: "Скільки ви зібрали і скільки виплатили?".

Водночас для багатьох страховиків цей вид справді був збитковим, але за комбінованим коефіцієнтом збитковості, який враховує й витрати на ведення справи, що становлять 40-60%.

Системні питання ефективності та технологічності бізнес-процесу, оптимізації витрат на ведення справи, відповідності тарифів ризику з розрахунку хоча б 60% збитковості вирішувалися слабо. Приклад: на найпоширеніший тип автомобіля A2 три 4-місячні поліси та чотири 3-місячні поліси були дешевшими за один річний поліс (!), збитковість 15-денних полісів на кордоні та річних полісів у Києві відрізнялася на порядок. Ліміт відповідальності за майном у 5 тисяч доларів не виконував функції захисту потерпілих при великих збитках. Для отримання виплати потрібне рішення суду, навіть якщо винний визнав свою провину.

Коло замкнулося - контроль не вводився через неефективність ОСАЦВ, ефективність не вдавалося досягти внаслідок відсутності контролю.

Демократична система прийняття рішень МТСБУ, що склалася, не дозволяла реформувати ОСАЦВ для роботи на перспективу. Не сприяла і велика кількість дрібних страховиків у МТСБУ, для яких цей вид страхування при цьому стане витратним. Як компенсація були придумані цікаві особливості: при страхуванні на будь-яку комбінацію водій-автомобіль необхідно мати поліс. Якщо в сім'ї два автомобілі, якими керують чоловік та дружина – потрібно чотири поліси. Членами МТСБУ було 100 страхових компаній. Витрати підприємства на ОСАЦВ зменшували оподатковуваний прибуток.

Поточна робота з удосконалення ОСАЦВ перетворилася на монотонне штурхання законодавців без будь-якої ідеї.

Обрання Президентом МТСБУ Володимира Романишина

До виборів у страховиків із Миколою Лутаком була домовленість про лібералізацію фондів моторного бюро та взаємовідносин зі страховими компаніями. Згодом Юрій Лахно зробив висновок, що домовленості Миколою Лутаком не виконуються, а моторне бюро стає не координатором страхових компаній, а "міні-міністерством". Це спричинило пошук нової кандидатури на пост Президента для реалізації колегіального принципу прийняття рішень.

Восени 2003 року Президентом МТСБУ страховики обирають Володимира Романишина.

Закон про ОСАЦВ

Надії на запровадження контролю покладалися на новий закон про ОСАЦВ, який страховики намагалися запровадити багато років. У 2004 році депутати Олександр Морозов та Михайло Добкін розробили та ввели Закон про ОСАЦВ. Після ухвалення у першому читанні Закону про ОСАЦВ, який був створений як компіляція естонського законів та законів деяких інших країн, Президент СК «Гарант-авто» Юрій Лахно очолив робочу групу для доопрацювання та подання на друге читання до Верховної Ради.

Була пропозиція залишити у МТСБУ лише 10-15 великих компаній. Прийняття такого рішення було економічно виправдане, але з "політичних" міркувань обмежуючі вимоги до членів Закону не були внесені. Було розроблено Статут МТСБУ. Ліміт відповідальності компаній визначили відповідно до розміру гарантійного фонду. Підприємства при внесенні 100 тисяч євро мали право продати 50 тисяч полісів, а при внесенні 500 тисяч євро ліміт був відсутній.

З 1 січня 2005 року набрав чинності Закон про ОСАЦВ. Поліси продавалися, як і 10 років тому у великій кількості. Але контроль так і не було запроваджено. Після сплеску знову пішло зниження продажів.

Щоб реалізувати ефективну систему прийняття рішень, внесли до Статуту положення про допустимість об'єднання посади Президента та Генерального директора, що не передбачено законом. Обидві посади обійняв Володимир Романишин. Ще була ціла низка компромісів, які були прописані документально.

У грудні 2004 року Держфінпослуг затвердив базовий тариф у розмірі 291 гривні 49 коп. Тепер в управлінні МТСБУ беруть участь як представники органів влади шляхом членства у складі Координаційної ради МТСБУ, так і страховики. При прийнятті Закону в умовах збитковості виду 20% було створено Координаційну раду, до складу якої увійшли й депутати для контролю за депутатами фінансових потоків у такому "фінансово цікавому" вигляді страхування. Своєрідна угода - ми вам закон, але ми будемо курирувати. Чим загрожує таке кураторство стане зрозумілим лише через 10 років. Водночас вдалося досягти збалансованості інтересів як страхових компаній, так і держави. У програші, як і раніше, залишалися лише автовласники, не отримуючи реального захисту від великих збитків.

Введено положення щодо залучення МТСБУ аварійних комісарів. Затверджено спеціальний знак – стікер, який видається разом із полісом та кріпиться до лобового скла.

Системні проблеми (продовження)

Після ухвалення Закону кількість системних проблем ОСАЦВ не зменшилася. Основні з них:

1. Неадекватні страхові суми.

2. Відсутність контролю.

3. Поділ автовласників на 3 категорії, 1-не купують поліс (не несуть відповідальності), 2-купують дешевий поліс, 3-купують дорогий поліс.

4. Наявність 3-х типів полісу, у тому числі лише одне відповідає нормам ЄС.

5. Наявність 3-х типів полісу, 3-х категорій страхувальників, пільгових категорій ускладнює контроль.

6. Понад 80 страхових компаній – членів МТСБУ.

7. Відсутність технології відстеження аварій, ідентифікації страхувальника. Це унеможливлює використання системи бонус-малус.

8. Складність системи отримання страхової виплати – від реєстрації ДТП (відсутність європротоколу) до подання всіх документів.

9. Слабко формалізований, громіздкий бізнес-процес. Як наслідок, величезні до 50% витрати на ведення справи. Відсутня методика розрахунку премії як одного документа. Страхові компанії або не страхують таксі, або страхують за підвищеними тарифами, хоча слово "таксі" не зустрічається в жодному нормативному документі.

У 2005 році створення централізованої бази даних з полісів та виплат визначено вже у Законі. У ході тендеру виконавцем централізованої бази даних обрано компанію "Пріоком". Через три роки, у 2008 році обрано нового виконавця централізованої бази даних. Договір із колишнім виконавцем, який не створив базу даних, розірваний. Через 4 роки після ухвалення Закону базу даних так і не створено. У пресі публікуються інтерв'ю про необхідність і критичну та важливість бази даних, про хід розробки, розширюється фінансування та затверджуються нові плани.

Криза 2008 року З наближенням закінчення терміну перебування на посаді Президента МТСБУ розпочався новий етап боротьби за цю посаду. Було скликано Президію, на порядку денному якої було питання заміни керівництва МТСБУ та поділу посад Президента та Генерального директора (як прописано у Законі, але було змінено наприкінці 2004 року). Планувалося змінити термін, на який обирається Президент – з 4-х років до 1-го року. Через те, що формально було порушено порядок скликання Президії, прописаний у Статуті, рішення визнані не легітимними У встановлений Статутом термін повторно скликати Президію вже не вдалося. У грудні 2009 року Володимира Романишина переобрано на новий термін.

З початком кризи восени 2008 року низка страхових компаній призупинила виплати. Виявилися проблеми ефективності механізму проведення та контролю ОСАЦВ, на які заплющували очі усі попередні роки. Зокрема, "виявилося", що у деяких страховиків не сформовані резерви. Водночас Держфінпослуг не ініціювало їхнього банкрутства, унеможливлюючи отримання відшкодувань із фондів моторного бюро. Ініціюється обговорення механізму виплат за страхову компанію, яка не визнана банкрутом. За даними МТСБУ, рівень виплат у 2009 році склав близько 44%.

Українське ОСАЦВ зіткнулося не просто з фінансовою кризою, а з кризою системи, що склалася: найнижча в Європі збитковість і відповідальність, проблеми отримання виплат навіть у цих межах, мізерні відшкодування по життю та здоров'ю, серйозні системні проблеми з платоспроможністю. Витрати ведення відносини з урахуванням комісійних сягають 70%, комбінований коефіцієнт збитковості часто перевищує 90%, що дозволяло говорити про збитковості цього виду.

Тим не менш, ні в 2008 році, ні в подальшому не відбулося масового банкрутства величезної кількості страховиків – членів МТСБУ. Більше того, багато страховиків при зменшенні продажів за іншими видами страхування вижили лише за рахунок «збиткового» українського ОСАЦВ.

У цей час страховики зіткнулися з неможливістю розпорядження своїми замороженими банківськими депозитами, відбувається постійне падіння страхових платежів та зменшення частки ліквідних активів.

Наприкінці 2009 року Держфінпослуг вирішила вдвічі збільшити розміри страхових сум, які шокують будь-якого європейця, що приїжджає з "Зеленою картою" (за майном Стрхова сума становить близько 2 тис. євро). Причина – інфляція, що склала з 2005 року 95%.

Перерозподіл фінансових потоків в ОСАЦВ

У серпні 2010 року змінився порядок розрахунку вартості полісів ОСАЦВ. Зміни зачепили визначення коефіцієнта бонус-малус, визначення території, стажу водія, розрахунок вартості полісу. Поліси подорожчали у середньому на 30%.

Питання управління грошовими потоками, розміщення резервних фондів та друку бланків вийшли на перший план, затьмаривши питання захисту потерпілих у ДТП, і тим більше питання методології та технології проведення ОСАЦВ.

Виведення грошей з ринку ОСАЦВ на друк бланків під приводом ходіння фальшивих бланків та їх недостатній захист (і перше та друге не відповідає дійсності) виходять на новий рівень і використовується будь-якою владою.

Голова Держфінпослуг Василь Волга ініціював створення підприємства ІТЦ. Страховий ринок отримав від держави додаткове фінансове навантаження - після передачі в ІТЦ виготовлення полісів та стікерів їхня ціна збільшилася майже 10 разів. І це підвищення безпосередньо торкнулося всіх автовласників – Держфінпослуг, у свою чергу, за надзвичайно низької, як для ОСАЦВ 46% збитковості затвердила підвищені тарифи. Тобто досягнуто домовленості - МТСБУ передає до Держфінпослуг друк полісів, а Держфінпослуг погоджується на економічно необґрунтоване підвищення тарифів ОСАЦВ.

Не пройде й кілька місяців, як Василя Волгу та його підлеглих звинуватить у корупції. Вартість бланків згодом знову знизили з 11 до 2 гривень, але відібрані гроші страховому ринку ніхто не повернув.

Боротьба за контроль ринку ОСАЦВ між страховиками та державою призвела до кризи управління МТСБУ. Страховики повністю себе дискредитували – за 17 років не змогли зробити вигляд ефективним. Напрошувався висновок – оскільки держава має дбати про захист громадян, визначати правила цього виду страхування має вона. Водночас своїми незграбними діями щодо відбору грошей з ринку (традиція ще з часів Держстраху) та відсутністю логіки у діях держава підірвала довіру страхових компаній та громадян. Пат.

З 2012 року генеральним директором МТСБУ із протекції Віталія Хомутинника стає Вадим Загребний.

Вперше було створено та опубліковано індикатори фінансового стану страхових компаній. До Верховної Ради подається законопроект, який перерозподіляє ринок ОСАЦВ, створює у МТСБУ фонд для страхових виплат. До цього фонду страховики повинні відраховувати всі кошти, що залишилися після перестрахування, оплати витрат на ведення справи та обов'язкових платежів.

Вадим Загребний мав жорстку позицію щодо наведення порядку на ринку - посилення контролю з боку МТСБУ за страховими фондами, публікація фінансових показників, аналіз діяльності компаній. Учасники ринку, яким не сподобалися зміни у керівництві МТСБУ, організували невеликий заколот – відбулися непередбачені зміни у складі Президії. У травні 2012 року на чергових загальних зборах МТСБУ половину Президії та Координаційної ради було запропоновано президентом Української федерації страхування Олександром Завадою.

Криза ОСАЦВ - 2012

Коли протистояння навколо питання, хто ж контролюватиме МТСБУ, дійшло до межі, глава Нацкомфінпослуг теж вирішив поставити свого виконавця. Як компромісне рішення з боку Адміністрації президента призначають Бориса Візірова, колишнього керівника Голосіївської податкової адміністрації.

Вадим Загребний був переведений на посаду заступника Генерального директора МТСБУ.

Влітку 2012 року звільнився за власним бажанням начальник департаменту врегулювання Юрій Шумєєв (працював з 1997 року) та заступник генерального директора Іван Гумінський (працював з 1994 року).

З Нацкомфінпослуг у МТСБУ на посаду заступника Генерального директора переходить Микола Лутак (екс-президент МТСБУ 1999-2003 р., один із ідеологів українського ОСАЦВ).

У 2012 році методи виведення державою грошей з ринку продовжували вдосконалюватися - на додаток до вимог пожежників щодо встановлення систем сигналізації, друку бланків за завищеними цінами, спонсорування різноманітних заходів додалася вимога щодо реалізації комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) та вимога двох фізичних осіб щодо виплати їм майже 90 мільйонів гривень за ідею щодо обліку страхової інформації у комп'ютерних системах.

У травні 2012 року дві фізичні особи – Людмила Онищенко та Євген Янченко подають до суду на МТСБУ, щоб стягнути з МТСБУ роялті (розмір вартості примусової ліцензії) 89 666 917 грн. 18 коп.

Як вони вважають, під час створення Централізованої бази даних МТСБУ порушено їхні права на деклараційний патент на Корисну модель «Спосіб здійснення операцій при страхуванні». Залучені фахівці порадили МТСБУ не публікувати повідомлення про цю претензію у ЗМІ, оскільки, за їхніми словами, одразу знайдуться бажаючі не безкоштовно взяти участь у суперечці як з одного, так і з іншого боку. Але ймовірніше - гроші (тим більше, такі каламутні) та їх розпил люблять тишу. І жодного розголосу не було. Лише у листопаді 2012 року з'явилася гучна публікація за цим позовом.

Влітку 2012 року у Верховній Раді зареєстровано законопроект про скасування ОСАЦВ, отже, і про припинення членства України в системі Зелена Карта.

У березні 2013 р. Борис Візіров став головою Комісії, а в.о. Генерального директора став Вадим Загребний.

У квітні 2014 р. під час перебування у відпустці Вадим Загребний був усунений від виконання обов'язків в.о. генерального директора бюро, і на цю посаду депутатами О.Пінчуком та О.Єдіним запропоновано Наталю Гудиму.

Першого ж місяця роботи Наталією Гудимою було ініційовано аудит діяльності бюро, який виявив зловживань на суму понад 300 млн. грн.

У ході анонсованої боротьби з демпінгом з червня 2014 року в середньому на 30% було підвищено тарифи на поліси ОСАЦВ при 40% збитковості та військових діях. Тих, хто продавав поліси за старими умовами, очікувало покарання - збільшення відрахувань до фондів.

Звичайно, це не призвело до підвищення ефективності механізму ОСАЦВ, поліпшення ситуації з виплатами постраждалим. 90-денний термін відшкодування, встановлений законом, порушується. Бюро заборгувало потерпілим близько 300 млн. грн. і де взяти гроші на виплати не зрозуміло.

У наступні місяці, проведені у боротьбі за крісло керівника, коли Наталю Гудиму 4 рази звільняли та 3 рази відновлювали на посаді, проблеми методології та оптимізації бізнес-процесів ОСАЦВ. Звісно, ​​відступили задній план.

2 жовтня 2014 року у місці проведення загальних зборів МТСБУ відбувся мирний мітинг активістів об'єднання "Страховий захист". У результаті загальні збори ухвалили рішення про створення спільної робочої групи з вироблення рішення про включення представників споживачів до органів управління бюро, надання їм можливості контролю та внесення пропозицій щодо покращення механізму захисту потерпілих.

Через 20 років українське ОСАЦВ за всіма основними показниками (відповідальність, збитковість, процедура відшкодування), як і раніше, залишається на останньому місці в Європі.

Ігор Любашенко

Проект InsCom: Історія страхування