СК "Скайд-вест" ("PZU Україна"), СК "AXA-Україна"

Post date: Nov 16, 2017 7:26:51 AM

Андрій Іванович Перетяжко

Президент Страхової групи "Скайд-вест"

Львів. 1991 рік. Криза. Безгрошів'я. Роботи та перспектив немає. Щоб прогодувати сім'ю та дитину, Андрію Перетяжку довелося виїхати зі Львова до Польщі на заробітки. Довелося поставити хрест і на кар'єрі музиканта – у Львові привезений ним із крайньої півночі Росії рок-гурт гурту "ВБСУ" ("Вибулі Без Зняття з обліку") був уже добре відомий.

Попрацювавши якийсь час на польських будівлях, магазинах, побачивши безперспективність такої роботи, Андрій Перетяжко почав обмірковувати варіанти створення власного бізнесу.

У 1992-му році приятель з військового училища та клавішник рок-групи Павло Ульяновський (після відходу зі страхування грав у групі Green Grey), відкрив при "Економбанку" страхову компанію "ЄМС" і запропонував Андрію Перетяжку відкрити її філію.

Відкриття філії СК "ЄМС"

Андрій Перетяжко пішов у бібліотеку та за тиждень прочитав усе, що там було про страхування. У порівнянні з забудовами це здалося перспективним, якщо порівняти заробіток 1 долар на годину та сотні мільярдів доларів активів страхових компаній США чи Франції. Банкіри "Економбанку" остаточно переконали його у перспективності страхового бізнесу та дали пакет документів для реєстрації. Андрій Перетяжко створював компанію, не до кінця розуміючи, що, власне, він страхуватиме. О 4-й годині ранку займав чергу до реєстратора, щоб об 11-й подати черговий документ.

Для початкових витрат взяв у "Економбанку" кредит під 220% річних під особисту відповідальність, зняв кімнатку та почав працювати. Центральний офіс "ЄМС" нічим не допомагав і не ніс жодної відповідальності.

У 1993 році вийшов Декрет про страхування, який встановив мінімальний розмір статутного капіталу 5 тис. доларів та процедуру ліцензування. Банк, як акціонер, було визначитися з долею страхової компанії.

Створення СК "Скайд-Вест"

Андрій Перетяжко вирішив зареєструвати нову страхову компанію. Але де взяти 5 тисяч доларів? Почалися пошуки засновників серед страхових компаній "з ім'ям". Андрій Перетяжко, вже працював із перестрахування з київськими компаніями. Страхова компанія "Скайд" погодилася брати участь у новій компанії та сплатити 51% статутного капіталу. Цю ідею, зокрема, підтримав один із керівників "Скайду" Дмитро Татарінов. 49%, що залишилися, до статутного фонду внесли два знайомі бізнесмена зі Львова. Андрію Перетяжку не було чого вносити, власних заощаджень було 300 доларів, і він не став на цьому етапі засновником компанії.

Почали страхувати кредити. Працювали не лише з "Економбанком", а й із "Промінвестбанком", "Укрсоцбанком".

У 1994 році, коли вже здавалося, що компанія вийшла на серйозний прибуток, настало два страхові випадки зі страхування кредитів на суму понад 100 тис. доларів. Як потім з'ясувалося, не обійшлося без корупції за участю високопоставлених банкірів та чиновників. На виплату віддали всі гроші, і компанія приймає рішення ніколи більше не страхувати кредити. На той час один із засновників "Скайд-вест", канадська трастова компанія, спеціалізувалася на приватизаційних сертифікатах (ваучерах). Вони й запропонували страхування від неотримання інвестиційного доходу за ваучерами. Таке страхування використовувалося на страховому ринку вперше. Голова Укрстрахнагляду Ігор Яковенко взяв за основу досвід "Скайд-Веста" при розробці умов обов'язкового ліцензування страхування ризиків при операціях з ваучерами. Застрахували близько 37 тисяч людей. Через деякий час зрозуміли, що всі фінансові види страхування є безперспективними - навіть кращі економісти не могли передбачити зміни в економіці того часу. Інфляція, що досягала 1000% на місяць, зменшилася до 50%, і різницю в гарантованому доході 75% дивідендів знову довелося відшкодовувати страхувальникам. Вирішили відмовитися і від цього виду страхування. Але що тепер страхувати? Страхування майна підприємств у західному регіоні не розвинене, накопичувальні види страхування відійшли у минуле, тому залишалися обов'язкові види. Користуючись близькістю кордону, вирішили продавати Зелену і Синю карту.

Продаж Зеленої та Синьої карти на кордоні

На кордоні з 1989 року вже стояли вагончики Галінстраха і Терена, у них на той час був величезний досвід. Здавалося, що нікому 1995 року вклинитися неможливо. Андрій Перетяжко поміняв 7-річні "Жигулі" на 7-річний "Форд Скорпіо" і багаторазово об'їжджав усі переходи, вивчив усі КПП, знайомився з владою, місцевими бізнесменами, прикордонниками та навіть з командувачем прикордонних військ. Незабаром "Скайд-вест" також став продавати на кордоні Синю та Зелену карту болгарської компанії "MIC", польського "Gerling". Вже за два роки "Скайд-вест" був присутній на всіх автопереходах по західному периметру кордону: Румунія, Угорщина, Словаччина, Польща.

Для отримання можливості продажу власної Зеленої карти ухвалили рішення про вступ до моторного бюро. Для набуття статусу повного члена потрібно сплатити лише внесок у сумі понад 200 тис. доларів, плюс перестрахування та інші витрати.

У 1996 році Закон "Про страхування" збільшив мінімальні вимоги до статутного фонду до 100 тис. ЕКЮ, а участь однієї страхової компанії в іншій обмежувалося 10 відсотками. "Скайду" треба було або шукати гроші, або відпускати "Скайд-вест". "Скайд-весту" також були потрібні гроші на свою Зелену карту та розвиток мережі. На той час "Скайд" вже мав цілий страховий холдинг - 14 компаній, зберегти які було практично неможливо. "Скайд" втрачав контроль над ними, погіршувалося фінансове становище. Андрій Перетяжко зміг умовити відпустити "Скайд-вест" - "Скайд" дозволив розмити його частку та втратив контрольний пакет. У прийнятті рішення вирішальну роль відіграли відкриті партнерські відносини та розуміння того, дочірня компанія чесно окупила вкладені у неї інвестиції.

У "Скайд-Весті" з'явилися три групи акціонерів, які мають блокуючий пакет акцій. Контрольного пакета не було ні в кого. Це:

1. Менеджмент.

2. Львівська компанія із канадським капіталом "Росан-Капітал".

3. Київська компанія "Українська інноваційна фінансова компанія" ("УІФК").

200 тис. доларів на вступний внесок у повні члени моторного бюро змогли сплатити лише 11 страхових компаній, серед яких був і Скайд-вест. І до 1998 року "Скайд-вест" вже повним ходом продавав на кордоні свою Зелену карту. За результатами першого року роботи виявилося, що у "Скайд-Веста" перше місце за проданими полісами та 25% ринку. Завдяки роботі із Зеленою картою, страхуванням тих, хто виїжджає за кордон, отримали міжнародні зв'язки за кордоном. На той час з'явилися перші думки про закордонного інвестора.

У 1998 році вибухнула криза, гривня знецінилася на 40%. Коли у "Скайд-Веста" виникли фінансові проблеми, "Gerling" пішов назустріч і погодився відстрочити оплату своїх Зелених карт на рік.

Открытие филиалов

До 1998 "Скайд" повністю вийшов зі складу засновників "Скайд-вест". З'явилася свобода ведення бізнесу, оскільки зі "Скайдом" була домовленість працювати тільки в західному регіоні. Почали відкривати філії у великих містах. Андрій Претяжко сам займався філіями. Приїжджав у нове місто, селився в готелі, наступного дня спілкувався з здобувачами, яких знаходив через рекрутингову агенцію та з особистих зв'язків. Відкрилися філії у Києві, Одесі, Дніпропетровську, Харкові... Страхували Travel, Зелену карту, КАСКО та CMR для автопарків, майно підприємств, нещасний випадок, обов'язкові види. Уклали один із перших в Україні облігаторний договір перестрахування з німецьким "Gerling Global Re".

Компанія швидко перетворилася на універсальну. Але коли 1998 року застрахували все майно кондитерської фабрики "Світоч" зі страховою сумою 35 млн. доларів і перестрахували на "Gerling", зрозуміли, що це зовсім інший рівень. Страхування великих корпоративних клієнтів стало одним із стратегічних напрямків розвитку. І центр, перспектива цього бізнесу знаходиться у Києві. Тоді ще не було ринку страхування фізичних осіб. Іноді у Львові клієнти приходили до "Скайд-весту" і говорили: "У "Галінстраху" сказали, що ви можете застрахувати по КАСКО". У "Скайд-Весті" відповідали: "Це у них там такі жарти" і відправляли клієнта далі ... В "Гарант-авто", наприклад.

У 1999-2000 роках Андрій Перетяжко стільки разів мотався між Львовом та Києвом, що часто вже не розумів, у якому місті. Готувався переїзд центрального офісу до столиці.

Переезд "Скайд-вест" в Киев

10 добровольців зі складу менеджменту зі своїми сім'ями переїхали до Києва. Оселилися на орендованих квартирах. Перший віце-президент Світлана Липчинська через якийсь час звернулася до свого керівника Андрія Перетяжка: “Час уже щось сказати людям з приводу зарплати. Чи не буде вона нижчою, ніж у Львові?”. Співробітники настільки вірили у свої сили, компанію, свого керівника, що погодилися на переїзд, навіть не обмовивши умови!

Купили офіс на Артема 40 та влітку 2000 року відкрилися. Колектив працював із великим ентузіазмом. Піти о 6 годині було непристойно, о 7-й – не зрозуміють. Йшли о 9-й вечора, доводилося домовлятися з охоронцем, щоб той вимикав світло. Половина працівників добровільно працювала у суботу. До "Скайд-весту" зі "Скайду" перейшов давній бізнес-партнер Дмитро Татарінов. Переходили люди з інших компаній, частина перейшла із СК "ОСТРА-Київ". Поява такого агресивного гравця спочатку не подобалася київським компаніям. Але Андрій Перетяжко всіляко демонстрував, що не хоче воювати та поважає конкурентів, а бізнес будує на засадах відкритості та європейських стандартів.

Структура акціонерів змінювалася внаслідок емісій та продажу акцій. Але не давали спокою амбіції стати першим на страховому ринку, тому для підтримки зростання компанії Андрій Перетяжко постійно шукав портфельних інвесторів, які бажано розуміють страховий бізнес. Контрольного пакету акцій, як і раніше, не було ні в кого, це була позиція менеджменту і контрольний пакет продавати не планували. Це створювало баланс між інтересами акціонерів та менеджменту, давало змогу будувати довгострокові плани. Після кількох спільних проектів співвласник банку "Аваль" Олександр Деркач практично погодився купити 25%, але тут радник Голови правління Арсеній Яценюк сказав: "В Україні можна купувати або контроль над компанією (на менше 75%), або нічого". Угода не відбулася, і "Аваль" створив свою "Поштово-страхову компанію", згодом перейменовану на "Еталон". Пропозиції надходили і з інших компаній, зокрема, від " РЕСО-Гарантії " , але вони наполягали на контрольному пакеті. У 2003 році все-таки вдалося залучити професійного західного портфельного інвестора - "Польське перестрахувальне товариство" (Polish Re), яке керує двоє колишніх президентів польського гіганта "PZU". Більш ніж за 1 млн. доларів вони придбали 25% акцій, і надалі брали участь у збільшенні капіталу.

У тому ж році "Скайд-вест" з "УкрСиббанком" одні з перших запустили страхування кредитних автомобілів та страхування іпотеки. Стало зрозуміло, що страхування фізичних осіб все ж таки перспективне, і за ритейлом майбутнє.

У майбутньому "УкрСиббанк" хотів брати участь у 51% акцій "Скайд-вест", йому відмовили, і "УкрСиббанк" почав активно розвивати свою страхову компанію "Український страховий альянс".

Несподівана поява контрольного пакету в акціонера СК "Скайд-вест"

У 2002 році один з акціонерів компанія "Росан-Капітал" за спиною менеджменту "Скайд-веста" продає свій пакет акцій іншому великому акціонеру "УІФК". Наступного дня нові власники на "кубиках" ("Мерседес Бенц" G-Класу), з мигалками та озброєною охороною приїхали знайомитися. Вони приголомшили заявою, що УІФК сконцентрував у себе контрольний пакет, а за УІФК тепер стоїть бізнес-група відомого російського бізнесмена Олександра Бабакова (тепер – Віце-спікер Держдуми РФ).

То був шок. Андрій Перетяжко та Світлана Липчинська серйозно стали думати піти з компанії, і почати все "з чистого листа". Але, прийшовши до тями, все ж таки почали переговори. В результаті досить швидко вдалося домовитися, і побоювання, що компанія займатиметься фінансовими схемами, гроші з резервів вилучатимуться для потреб акціонерів, не підтвердилися. Мажоритарний акціонер підтвердив, що зусилля будуть спрямовані на зростання капіталізації та на пошуки стратегічного інвестора.

Створюються компанії "Скайд-вест-Життя" та асистанс "СОС Сервіс Україна", яким керував голландець Ян Майндерс. З 2001 року "Скайд-вест" вже цілеспрямовано здійснював передпродажну підготовку, і до 2003 року було досягнуто вражаючих результатів: прозорість оперативного та фінансового обліку, відповідність вимогам МСФЗ, робота з аудиторами з "великої четвірки", бюджетування, робота тільки з класикою, запуск страхової інформаційної системи Здійснювалася активна робота із західними компаніями з фронтингу (страхування ризиків мультинаціональних копань в Україні).

На той час Андрій Претяжко вже твердо вирішив продавати компанію і всіляко переконував акціонерів, що продавати треба зараз. Він хотів зробити найбільшу копію на страховому ринку України і вигадував все нові та нові аргументи для акціонерів. Але основних мотивів було два:

- Перший, найвагоміший – колосальні амбіції, бажання бути №1 на страховому ринку України.

- Другий – після 12-ти років напруженої роботи нарешті забезпечити фінансові тили для сім'ї. До цього часу у Андрія Претяжка не виходило зробити жодних серйозних заощаджень.

Наприкінці 2003 року польська страхова група PZU погодилася розпочати переговори про придбання Скайд-вест.

До 2004 року ”Скайд-вест” неодноразово визнається лідером фінансового рейтингу газети "БІЗНЕС" у номінації "Найбільш професійна страхова компанія", а Президент Андрій Перетяжко у номінації "Особа страхового ринку". За версією рейтингу "Гвардія брендів" ("Галицькі контракти") за підсумками 2004 року бренд ”Скайд-вест” визнали найбільш ефективним на страховому ринку. За основними класичними видами (КАСКО, ОСАГО, майно, ДМС та Travel) "Скайд-вест" входив до ТОП-5 українського страхового ринку.

Продаж "Скайд-Веста" польській страховій групі "PZU"

У лютому 2005 року "PZU" придбала 100% акцій "Скайд-вест" та "Скайд-вест Життя". "Скайд-вест" перейменували на "PZU Україна".

Колектив у "Скайд-весті" завжди був стабільний, всі і цього разу думали, що зміни будуть лише на краще. Але польська компанія захотіла все розвивати за своїм сценарієм, а Андрій Перетяжко серйозно розійшовся з ними у баченні стратегії. В результаті спочатку звільнилася Світлана Липчинська, за рік – Андрій Перетяжко. Це було повною несподіванкою для його колег, і до кінця 2006 року практично всі менеджери вищої та середньої ланки залишили компанію та розійшлися по всьому ринку.

Робота в "AXA-Україна"

Андрія Перетяжка відразу після звільнення з посади Президента "PZU Україна" запрошують до СК "Український страховий альянс" (BNP Paribas Group) для продажу цієї компанії французькій страховій групі "AXA". В результаті з'явилися "AXA-Україна" та "AXA-Страхування" (СК "Веско"). Андрій Перетяжко залишився на посаді Генерального директора у СК "AXA-Україна" та першого віце-президента групи "AXA" в Україні. "AXA" йому подобалася з того моменту, коли він уперше дізнався про неї далеких 90-х. Потребу діяльності, участі в нових проектах, як і раніше, затримують Андрія Перетяжка на роботі після 18-ї години. Працювати у структурі "AXA" цікаво, досить комфортно, і не лише з погляду матеріального інтересу. Незважаючи на те, що Андрій Перетяжко не є першою особою, з "AXA" реалізувалася амбітна мрія бути причетною до створення компанії №1 в Україні - за результатами 2-го півріччя 2009 року група "AXA" посіла 1-е місце на страховому ринку. України за преміями, активами та іншими показниками.

Величезний досвід міжнародної компанії у злиттях та поглинаннях дозволяє правильно сприйняти українські реалії бізнесу та адаптувати найкращі практики вже зараз.

Ігор Любашенко:

Проект InsCom: Історія страхування